КАТЕГОРІЯ ПЕРЕХІДНОСТІ / НЕПЕРЕХІДНОСТІ

У зв’язному мовленні одні дієслова самостійно виражають свою семантику (наприклад: дуб росте,робітник працює), інші вимагають доповнення свого змісту від залежної форми іменника (наприклад: Учні написали диктант; Хлопець слухає музику). Здатність дієслова виражати свою семантику самостійно або за допомогою залежного іменника в знахідному відмінку (без прийменника) виявляється у категорії перехідності / неперехідності.

Усі дієслова поділяються на дві групи: перехідні й неперехідні. Цей поділ здійснюється на основі синтаксичних ознак дієслова: 1) до перехідних належать дієслова, після яких уживається форма знахідного відмінка без прийменника;
2) до неперехідних – дієслова, що не вимагають залежної форми знахідного відмінка без прийменника.

Категорія перехідності / неперехідності властива всім дієслівним формам: інфінітиву, особовим і родовим формам та дієприслівнику. Пор., наприклад, перехідне дієслово: прочитати книгу, прочитаю книгу, прочитайте книгу, прочитав книгу, прочитала б книгу, прочитавши книгу. Формою знахідного відмінка без прийменника не керує тільки дієприкметник.

Перехідні дієслова можуть керувати також формою родового відмінка у функції прямого додатка, коли вони вживаються у заперечному реченні з часткою не (не чув пісні, не бачив брата), а також у сполученні з іменниками, що означають збірність, речовинність (пас ягнят і ягнята, купив хліба).

До перехідних належать також дієслова бажати, зичити, що керують формами родового відмінка і поєднуються з іменниками абстрактного значення: бажати щастя, зичити здоров’я.

Неперехідні дієслова вживаються самостійно (без залежної відмінкової форми) або керують будь-якою відмінковою формою іменника з прийменником чи без нього, крім знахідного прямого об’єкта. Наприклад: іти, жити, чорніти; боятися (чого?), дякувати (кому?), їхати (чим?), лежати (на чому?), сміятися (з чого?), бігти (назустріч кому?), розминутися (з ким?).

Перехідні дієслова можуть набувати значення неперехідних. Це буває у випадку випущення при перехідному дієслові прямого додатка. Пор.: писати лист і вміє писати; грає вальс і грає на скрипці.

Від перехідних дієслів творяться неперехідні дієслова за допомогою постфікса -ся: мити – митися, брати – братися, вітати – вітатися, возити – возитися. Постфікс -сяперетворює дієслово в неперехідне. Від таких дієслів не утворюються пасивні дієприкметники. В українській мові тільки одне дієслово на ся (сподіватися) належить до перехідних, але пасивний дієприкметник втрачає постфікс -ся: сподіваний.

У сучасних лінгвістичних дослідженнях перехідність / неперехідність розглядають як синтаксичну категорію валентності, зокрема дієслів, які в ролі предиката можуть відкривати в реченні позиції об’єкта чи результатива, адресата, засобу, знаряддя дії, локатива тощо. Залежно від типу валентності виокремлюють одно-, дво-, три-, чотири-, рідше п’яти- і шестивалентні дієслова.